Однокласники були певні, що їм усе зійде з рук, аж поки в справу не втрутилася мати дівчини

— Ні.

— І правильно. У тебе все вийде. Ти тільки на своїх однокласників не дивися. Вони зараз вважають себе важливими, а потім життя швидко покаже, хто чого вартий.

— Я намагаюся не дивитися.

— І молодець. Ось побачиш, одного дня вони ще згадають, як задирали носа.

Даша завжди казала Лізі, що жінка не зобов’язана бути чиєюсь тінню. Треба вчитися, працювати, стояти на ногах і не дозволяти нікому вирішувати за тебе, ким ти станеш.

— Навіть якщо буде важко, — повторювала вона, — все одно вчися. Навіть якщо захочеться впасти обличчям у подушку й сказати, що більше не можеш. Особливо тоді — вчися.

— Я розумію, — відповідала Ліза. — Саме так і збираюся.

За тиждень до випускного Марина Павлівна прийшла додому після зміни, перевдяглася, втомлено присіла на край ліжка й раптом оголосила:

— Сьогодні йдемо вибирати тобі вбрання.

Ліза завмерла:

— Справді?

— Справді. Не щодня донька школу закінчує.

Вони довго ходили магазинами, перебирали тканини, вагалися, поверталися до вже відкладених варіантів. Урешті вибрали довгу сукню кольору м’якого шампанського: струмливий щільний шифон, висока талія, глибокий, але акуратний виріз, тонке оздоблення, яке не кричало, а лише підкреслювало ніжність образу. До неї знайшлися білі босоніжки на стійких підборах.

— Мамо, це, мабуть, дорого, — тихо сказала Ліза.

— Не дорожче за твою радість, — відповіла Марина Павлівна.

Продавчиня, вочевидь, усе зрозуміла з їхніх облич і несподівано сказала:

— Раз берете і сукню, і взуття, я зроблю знижку.

Ліза не хотіла зізнаватися навіть собі, як сильно їй сподобалося вбрання. Але дорогою додому не витримала:

— Треба буде вдома ще раз приміряти. Ну, щоб зрозуміти, як волосся вкласти.

Марина Павлівна сховала усмішку.

— Звісно. Дуже розумно.

Вона знала: її донька розумна, сильна, доросла не за роками. Але хіба від цього вона переставала бути дівчиною, якій хочеться гарної сукні й захоплених поглядів бодай один вечір у житті?

Коли Ліза увійшла до зали, де відбувалася урочиста частина випускного, кілька дівчат помітно похмурнішали. Вони чекали, що Кедрова з’явиться в чомусь старомодному, безглуздому, ніби з давно забутої скрині. Кіра Лапіна заздалегідь приготувала пару отруйних жартів.

Але жарти не знадобилися…