Перевірка почуттів почалася з непроханих родичів і швидко показала, як наречений уявляє спільне життя…

Тарас ахнув. Галина Петрівна роздулася ще дужче й стала схожа на дирижабль, готовий от-от злетіти.

— Це як же так? — заголосила вона, сплеснувши руками.

— Ти рідну матір на вулицю женеш. Тарасику, ти подивися на неї. Я ж тобі казала, що міські всі бездушні.

— У неї квартира величезна пустує, вільні кути простоюють. А вона рідню на вулицю жене. — Слова сипалися з неї, як горох.

Жінка взялася перелічувати всі гріхи Оксани, починаючи від недостатньо шанобливого тону й закінчуючи тим, що в неї в передпокої немає нормальної ложки для взуття з довгою ручкою, через що Галині Петрівні довелося нагинатися. Але Оксана її вже не слухала.

У неї всередині пульсувала холодна лють. Повітря в квартирі невловно змінилося. Щось було не так.

Де кіт? Її мейн-кун Марс зазвичай зустрічав господиню біля самих дверей. Цей величезний, схожий на рись, звір вагою в десять кілограмів, із пухнастими китичками на вухах і характером матерого начальника податкової, завжди вимагав свою порцію уваги. Сьогодні його не було.

Оксана насупилася й принюхалася. Із кухні тягло дивним, ледь вловимим запахом. І це був не запах кропу з коридору.

Це був запах чогось вареного. Вона швидким кроком обійшла Галину Петрівну, що й далі голосила, і рушила на кухню. Те, що постало її очам, перевершило найсміливіші очікування в царині побутового хамства.

Її стильна кухня з мармуровими фасадами виглядала так, ніби в ній тижнями ніхто не прибирав. На столі, просто на дорогій серветці, лежало порожнє сервірувальне блюдо з дорогого фарфору. Навколо нього мальовничими купками громадилися обгризені риб’ячі кістки й голови.

Дрібні, колючі й абсолютно голі. Поруч валялися вимазані жиром шматки паперового рушника, який висів у рулоні біля мийки. Дверцята холодильника були прочинені.

Із відра для сміття стирчала упаковка від дорогого сиру, який Оксана берегла на вихідні. Але найголовніше було під кухонним диванчиком. Звідти, з самої темряви, на Оксану дивилися двоє величезних жовтих очей…