Життя без прикрасЗатишно вмостившись у своєму улюбленому м’якому кріслі з зігрівальним напоєм у руках, я взяла зі столу свій розблокований смартфон. Без найменших, навіть секундних вагань, одним легким рухом пальця по екрану я назавжди видалила все наше довге, філософське листування з Валерієм. Мій цифровий світ повністю очистився від його занудних, токсичних монологів, і я не відчула абсолютно нічого, крім величезного, світлого полегшення.
Жодної секунди з того часу, який я витратила на цю дивну, комічну й повчальну зустріч, мені не було анітрохи шкода. Цей короткий, сюрреалістичний епізод став для мене не просто кумедною, анекдотичною історією, яку можна зі сміхом розповісти близьким подругам за келихом вина. Він послужив чудовим, потужним і дієвим психологічним щепленням від нав’язаного сучасним суспільством деструктивного, руйнівного почуття провини за власні бажання.
Цей випадок став яскравим, незаперечним і наочним доказом того, що здоровий егоїзм і любов до себе життєво необхідні кожній адекватній людині. Ці жалюгідні п’ятнадцять хвилин, проведені на пронизливому вітрі, назавжди залишаться в моїй пам’яті як блискуче нагадування про те, що турбота про себе зовсім не робить жінку «утриманкою». Я зробила ковток обпікаючого напою, усміхнулася своєму відображенню в темному склі вікна й із почуттям абсолютного задоволення заблокувала екран смартфона.
Наступна історіяПогляд хірурга: чому купівля молока на трасі змусила відомого лікаря зупинити машинуЯке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.