
Урочистість проходила в дорогому банкетному залі, який по праву вважався найфешенебельнішим закладом у всьому районі. Тетяна Григорівна, мати нареченого, особисто контролювала кожну деталь, починаючи від затвердження меню і закінчуючи відтінком кремових троянд у квіткових композиціях.

Брати все під свій суворий контроль було в її натурі — це була владна, міцна жінка, чиї пальці прикрашали масивні золоті каблучки, а погляд був таким важким, що торговці на ринку без зайвих слів знижували ціни. Її син Андрій брав за дружину Оксану, тиху, світловолосу дівчину, в очах якої завжди читався прихований сум.
Тетяна Григорівна сприймала невістку лише як неминуче зло, насилу приховуючи свою поблажливість. Дівчина походила з абсолютно незаможної родини, не маючи ні впливових зв'язків, ні будь-якого приданого.
Її мати пішла з життя, коли Оксані ледь виповнилося п'ять років. Батько ж, Василь Петрович, був простим заводським робітником, яких у країні тисячі.
Його руки були грубими й мозолистими, піджак завжди сидів мішкувато, немов із чужого плеча, а сам він був мовчазним і вічно дивився в підлогу. «Андрійко міг би знайти собі партію й кращу», — шепотіла Тетяна Григорівна своїй сестрі Ларисі ще під час заручин.
«Але закохався, як хлопчисько». Втім, нічого не вдієш, доведеться змиритися, головне, що дівчина слухняна.
А ось батько її... Господи, без сліз не поглянеш, ходяче непорозуміння. Лариса згідно кивала, підтискаючи яскраво нафарбовані губи, вона теж не схвалювала цей союз.
Їхня родина володіла мережею будівельних магазинів, а в Олега, чоловіка Тетяни, був великий автосервіс і три точки з ремонту побутової техніки. А цей Василь Петрович, що він міг запропонувати молодим?
Кімнату в гуртожитку чи старий, допотопний телевізор? На весіллі родичі нареченого заполонили майже весь зал.
Це були галасливі, упевнені в собі люди в дорогих костюмах, які голосно сміялися й поводилися як господарі. З боку нареченої було заледве десять осіб.
Далека рідня, пара подруг і сусідка тітка Валя, яка допомагала Оксані підшивати сукню. Василь Петрович сидів із самого краю, намагаючись бути непомітним...



Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.